Юлія ГУк (анонімно) ↓
В'ячеслав Гук. ПЛЯЖ У ВЕРЕСНІ
Дана (анонімно) ↓
В’ЯЧЕСЛАВ ГУК. Нові вірші. FRANZ KAFKA IS DEAD
Олена Швець (анонімно) ↓
В'ячеслав Гук. Норвезька письменниця HERBJØRG WASSMO.
Василь (анонімно) ↓
В'ячеслав Гук. Роман "Синдром дитячих спогадів", 2008.
В'ячеслав Гук ↓
В'ячеслав Гук. КРИМСЬКІ ЕЛЕГІЇ. ПОЕЗІЯ
В'ячеслав Гук ↓
В'ячеслав Гук. КРИМСЬКІ ЕЛЕГІЇ. ПОЕЗІЯ - ОБКЛАДИНКА_ГУК_28_03_13_1
В'ячеслав Гук ↓
В'ячеслав Гук. КРИМСЬКІ ЕЛЕГІЇ. ПОЕЗІЯ
В'ячеслав Гук ↓
НОВА УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ В БОЛГАРІЇ
В'ячеслав Гук ↓
В'ячеслав Гук. САКИ. Поезія
Тетяна (анонімно) ↓
В'ячеслав Гук. САКИ. Поезія
М’ЯСОПЛАСТИКА FILIPPO TOMMASO MARINETTI Натискаю одну по одній кнопки – старого ліфта, ще вагаюся зупинити руку – мов на твоїм коліні, напшиканий пріллю запах розгойданого повітря – як цівка, що вихоплюється з чайника при кипінні. Напір синхронного плавання повз поверхи, – ще не увиразнений до решти, запроторений під одежу, – так набуває значення місто, увільнене і священне, за яким ...
*** Дуже коротко про погоду, про музику Штрауса, про сонце ввечері, що тихо сідає за схилами, про краплю дощу, яка в долоні – зосталася, про троянду, що пагін найперший – пустила; про книгу – «Моє життя. Автобіографія», яка зворушливо написана – Голдою Меїр, про гімн, що зі смертю перейшов в епітафію, – про осінь, що пахне квітом, листям, землею; ...
*** Серед двох рік, міст, берегів, Німеччин – бути й жити, – де радіо грає на повну силу, плетиво почуттів виразно окреслить речі, які набувають, – як кохання або могилу. Під сірим небом – тепло й тихо, як у вусі, ще треба в жилах поліпшити кровообіг, якими брів навпомацки Томас Бруссіґ, відчуваючи «Сонячної Алеї» болючий опік. Час ...
ФОТОГРАФІЯ: MARLENE STREERUWITZ Нирець у морі, як чайка, – швидко звикав до піни сірої води, а радіохвилі щоразу ловили непевне звучання музики або ж – тихий голос людини, а потім – усе западало й робилося вельми темне. Кров міняла свій склад, ішла жилою або ротом, повітря ж хлюпало в ніздрі безмежним літом, і зникало поступово – сонне поле за ...
ОДИН ДЕНЬ Впиналися в чоло шипи тернові, час промайнув: так швидко-швидко збіг, промокло наскрізь полотно від крові, жах втамував внизу звірячий сміх. Примружившись, вояк дивився вгору: у згустках крові – він не бачив німб, душа просилась в поле вечорове, душа співала призабутий гімн. Так довго залишалися солдати, блискучий спис на відстані яснів, з чола шалений вітер ...
ФОТОКАРТКА. НЕЛЛІ ЗАКС Час застигає на фото. Тому колодязів дена, глибини пам’ятають сухі цебра, як сосни – лет голубиний, голуби у синьому небі, облітаючи все довкілля, не мають втоми, тому що дужі, м’язисті крила несуть їх далі над портом, судноверф’ю, полем, куди лише сягає погляд, затиснутий видноколом, над штучним озерцем, утвореним із копальні, над площею Святого ...
ПЛЯЖ У ВЕРЕСНІ Вже птахів сіруватий димок розчинився в глухій висоті, вночі у саду, збиті зливою, пружно гупали яблука зрілі; притулок в готелі на безрік знайшли – усі грішні й святі – чоловік притискався шерхкими губами до жіночої шиї – це необмежений вияв справжніх почуттів під час війни, двох тіл на зібганому простирадлі приречене поєднання, із виразом цілковитого ...
