В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018

*** Це дроблення денного світла – немов проростання зерен  в закрижанілій північній землі під рваним вицвілим небом,  на коні долав учвал шмат поля втомлений сільський лікар,  дикі гуси кричали в пониззі, де синім лезом блищали озера,  сухорлявий кінь поранив шкуру на крупі, напружував ребра –  його довге м’язисте тіло було складно визначити за віком; прохолодний вологий риб’ячий вітер різав вершнику ...

В’ячеслав Гук. Людське життя – повсякчасне, як дощовий потік...

  ***         Галині Плюті    Людське життя – повсякчасне, як дощовий потік, що проривається крізь решето покинутого гнізда, самотній чоловік не владен стримати гірких сліз, розтрощені крокви забирає й несе у безвість вода, – це те, до чого він намагався звикнути, але не звик, – так хвора кров обіруч щосили хапається за поріз;   та в його очах – шмат ...

В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018.

  ЛИСИЦІ   Він дивився на двох лисиць, які вранці забігли в сад і ховались там, поки перша паморозь вдень не зникла, вчора вона телефонувала, щоб він повернувся назад, та їхня розмова раптом урвалась, наче зотліла нитка;   проте він так і не збагнув, про що з нею говорити мав – кілька слів про осінню погоду в Криму й про ...

В’ячеслав Гук. Фальдбаккен

ФАЛЬДБАККЕН I often wonder who will be the last person to see me alive… Nicole Krauss Поема природа людських взаємин залишається за межею  нашої уяви і розуміння це нагадує відкрите для загального огляду вишкварене  випалене витравлене у кислоті тіло в анатомічній майстерні коли з-під тонкої шкіри  видалили все зайве навіть  ознаку зліпок голос розрізаної душі тогідь  хтось із пасажирів імовірно ...

В’ячеслав Гук, вірш, «Кримські елегії», 2013

*** Тане поле, як у пальцях розм’яклий віск, паротяг крізь гар зчиняє хурдигу й тиск, щоб наблизитись якнайшвидше туди, де прилипає до тіла сорочка лляна і риба шукає глибшого дна, марно благаючи у звірених снах води.   Гумова кулька лине повільно вверх, де вечір південний над полем змерх – і ось-ось проллється вином через край; і так швидко проминає околиці ...

В'ЯЧЕСЛАВ ГУК. НІ КІНЦЯ НІ ПОЧАТКУ НЕ МАЄ ДОБА ВИНОГРОННА...

*** Ні кінця ні початку не має доба виногронна, халва духмяніла на білій тарілці учора, і зорі вмивала вода – вереснева, солона, і в берег вдарявся напівзатоплений човен.   Так солодко-солодко тут після жнив благодатних, неначе втамовуєш спрагу гірською водою, і небо ясніє над золотом ліз виноградних медяником житнім чи динею жовто-рудою.   Тут кожна піщинка нагадає собою минуле, і ...