21 листопада 2016В'ячеслав Гук
категорії: новина

В’ячеслав Гук. Поезія

  *** Волосся поступово перетворюється на дріт, звуки мертвого передмістя – це мастило, мазь, у сухих рівчаках – достигає неквапом глід, на кухні крізь отвір витікає спроквола газ. Вранці мовчки курив, вдихаючи сивий гар, відчуваючи на язику прогірклої слини слиз, а до горла підступав хапливий загиблий жар – і, ніби комір сорочки, мою шию щосили тис. Вже край поля виникло ...
 
23 вересня 2016В'ячеслав Гук
категорії: новина

В’ячеслав Гук. Вірш із роману «Синдром дитячих спогадів», 2008.

В’ячеслав Гук. Вірш із роману «Синдром дитячих спогадів», 2008. *** Два роки – три війни – і всі без перемог, у жилах рук буяє дика кров, але розлука довша, ніж сльоза, ніж довгий захід сонця над рікою. Спинись, прислухайся, як листя восени спадає з крон, створивши гекатомби, як забирають віденські стільці в ясну кімнату з золотого саду. Уже скінчилась програна ...

 
16 вересня 2016В'ячеслав Гук
категорії: новина

В’ячеслав Гук, зі збірки «Кримські елегії», 2013

  М’ЯСОПЛАСТИКА FILIPPO TOMMASO MARINETTI Натискаю одну по одній кнопки – старого ліфта, ще вагаюся зупинити руку – мов на твоїм коліні, напшиканий пріллю запах розгойданого повітря – як цівка, що вихоплюється з чайника при кипінні. Напір синхронного плавання повз поверхи, – ще не увиразнений до решти, запроторений під одежу, – так набуває значення місто, увільнене і священне, за яким ...
 
13 вересня 2016В'ячеслав Гук
категорії: новина

В’ячеслав Гук, зі збірки «Кримські елегії», 2013

  *** Дуже коротко про погоду, про музику Штрауса, про сонце ввечері, що тихо сідає за схилами, про краплю дощу, яка в долоні – зосталася, про троянду, що пагін найперший – пустила; про книгу – «Моє життя. Автобіографія», яка зворушливо написана – Голдою Меїр, про гімн, що зі смертю перейшов в епітафію, – про осінь, що пахне квітом, листям, землею; ...
 
10 вересня 2016В'ячеслав Гук
категорії: новина

В’ячеслав Гук, зі збірки «Кримські елегії», 2013

    *** Серед двох рік, міст, берегів, Німеччин – бути й жити, – де радіо грає на повну силу, плетиво почуттів виразно окреслить речі, які набувають, – як кохання або могилу. Під сірим небом – тепло й тихо, як у вусі, ще треба в жилах поліпшити кровообіг, якими брів навпомацки Томас Бруссіґ, відчуваючи «Сонячної Алеї» болючий опік.   Час ...
 
27 червня 2016В'ячеслав Гук
категорії: блоґ-запис

В'ячеслав Гук. Нові вірші. Часопис "Соборність", 1-2, 2016, Ізраїль

В’ЯЧЕСЛАВ ГУК НОВІ ВІРШІ (часопис "Соборність", 1-2, 2016, Ізраїль) Як ляже трупом день На сонне лоно трав І вкриє чорний шовк Засмучені поля… Володимир Кобилянський, «Лебідь»   КРИМ   Обірваний спокій – ніби старе вітрило з вигорілої на сонці парусини, чоловік при кермі автомобіля бере трохи вгору, а потім навідліг, вбік, особливість землі – у збереженні пам’яті воєн, де горлу ...
 
3 травня 2016В'ячеслав Гук
категорії: новина

В'ячеслав Гук. ФОТОГРАФІЯ: MARLENE STREERUWITZ

ФОТОГРАФІЯ: MARLENE STREERUWITZ   Нирець у морі, як чайка, – швидко звикав до піни сірої води, а радіохвилі щоразу ловили непевне звучання музики або ж – тихий голос людини, а потім – усе западало й робилося вельми темне. Кров міняла свій склад, ішла жилою або ротом, повітря ж хлюпало в ніздрі безмежним літом, і зникало поступово – сонне поле за ...
previosСторінки: 1512345...131415next
← Ctrl         Ctrl →