Юлія ГУк (анонімно) ↓
В'ячеслав Гук. ПЛЯЖ У ВЕРЕСНІ
Дана (анонімно) ↓
В’ЯЧЕСЛАВ ГУК. Нові вірші. FRANZ KAFKA IS DEAD
Олена Швець (анонімно) ↓
В'ячеслав Гук. Норвезька письменниця HERBJØRG WASSMO.
Василь (анонімно) ↓
В'ячеслав Гук. Роман "Синдром дитячих спогадів", 2008.
В'ячеслав Гук ↓
В'ячеслав Гук. КРИМСЬКІ ЕЛЕГІЇ. ПОЕЗІЯ
В'ячеслав Гук ↓
В'ячеслав Гук. КРИМСЬКІ ЕЛЕГІЇ. ПОЕЗІЯ - ОБКЛАДИНКА_ГУК_28_03_13_1
В'ячеслав Гук ↓
В'ячеслав Гук. КРИМСЬКІ ЕЛЕГІЇ. ПОЕЗІЯ
В'ячеслав Гук ↓
НОВА УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ В БОЛГАРІЇ
В'ячеслав Гук ↓
В'ячеслав Гук. САКИ. Поезія
Тетяна (анонімно) ↓
В'ячеслав Гук. САКИ. Поезія
*** Час дробить людську пам’ять, і крижаніє небесна вохра, тяжка осіння мідь за вікном, старий сільський будинок і річка у далечині, повноводна, але вже досить змерхла, він постукував кісточками пальців по обідньому столу – угорі закурена за літо лампа прикрашала високу стелю – так на самоті серед сірих полів народжується світанок; він не мав у душі ні любові, ні ...
*** Він лежав у палаті лікарні серед таких, як і сам, поранених – стара церква бовваніла в осінній імлі за високими вікнами – і розмірковував над життям, що підвладне смерті і розпаду; по обіді в лікарню приходила жінка з будинку за пагорбом – в довгій сукні, з волоссям до пліч, з очима, льону повними, молода, зі стражденними тонкими рисами ...
ПІФЕЙ, 2017 Настовбурчене волосся, сховане під капелюхом, комір нової сорочки муляв шию, як низка нескінченних подій, де вмирала земля безплідна, він курив і думав, як торік пережив ще одну зиму, розіпнутий на хресті самотини; відчував підшкірний обмін речовин, як піну на вилицях, у вигнанні звичайні речі для нього набули іншого змісту, він упродовж ночі розмірковував, як відповісти на лист, що ...
В'ЯЧЕСЛАВ ГУК, ЖУРНАЛ "ДЗВІН", ПОЕЗІЯ, СІЧЕНЬ, 2018
*** Він намагався накласти на себе руки, тому й потрапив до психіатричної лікарні, хоча й не почувався хворим, світ навколо нього ряснів дивацтвами, і дощик крапав, липке крижане потіння жахно вибивалося через пори; за полями пливла тяжка ріка, де вода ясніла заледеніла, і блаженні серпневі дні навідліг долала тяжка соннота, майже щоранку на старе підвіконня сідала голубка біла, відбиваючись у ...
МАРІЯ КАЛЛАС Час, як завжди, залишає усе без зміни – митця від сну не збудить славетна ліра, може, погляд тільки тоді зустріне грака в синім небі над обрисом землеміра; очі вбирають поле і тінь пташину, що в простертій руці ниткою обірвалась, так розриває тиші цупку тканину голос загиблої в Парижі Марії Каллас; ті сни стають повні, як ...
*** Щосуботи він ходив до молодшої сестри на кримський цвинтар, бездумно викурював майже пачку цигарок дорогою туди і назад, за роки російської окупації став наче самотній біблійний митар, увечері сидів на лавці під грушею, наслухаючи доглянутий сад; із плином часу він опинився у тому дивному стані, коли морок залягає в спорожнілих закутках серця, де вмерла колись любов, як у перекладених ...
