В'ячеслав Гук. САКИ. Поезія
В’ЯЧЕСЛАВ ГУК САКИ Цигарку затис у губах, ледь вичавив дурний посміх, не второпаю – хто я? людина, річ, відчуття, непослух? а може, промоклий птах з рибиною в міцнім дзьобі? – відчуваю: липкий піт ріже шкіру на вилицях і на лобі, бачу: хижа вода вилискує міддю, і мідь обпинає сушу, наче шкіра – тіло засмагле, а я з місця ...