9 червня 21:20В'ячеслав Гук
категорії: новина

В’ячеслав Гук, поезія, журнал «Дзвін», № 1, 2018

  *** Час, на жаль, не лікує ран – він узагалі не лікує, а просто бере і знищує усе, що скніло без любові, немов тепле насіння, що вранці проросло на пагорбах дальніх, де чорні зграї птахів над деревами зробилися вищими, але так бракує ознак, за якими можна нарешті це визначити, як балона   повітряного ємність, як шанець із дощовою водою ...

 
10 травня 21:02В'ячеслав Гук
категорії: новина

В’ячеслав Гук, журнал «Київ», №3-4, 2018

*** Він іде до вікна, щоби подивитися на старі дерева, туди, униз, де бруківка гаряча з нетерпінням чекає на дощ і крапель мідь, кінь, давно увічнений в камені, на площі вудила старі обгриз, тихо співає канар, і піджак наопаш на спинці стільця висить;   на давній світлині – точний образ мого батька, що вже помер, Боже, спекотного липневого дня 2002 ...

 
9 травня 20:07В'ячеслав Гук
категорії: новина

В’ячеслав Гук, журнал «Київ», №3-4, 2018

  *** Збігло ще кілька день, поки не викрилася його відсутність –  була подорож і затишне млосне кипіння блискучої глиці, у згадках повільно добігав кінця короткий дощовий день, та він північному вітру підставляв одухотворене обличчя, де надвечір у глибочезному колодязі сяяв умитий місяць; ніч сховала гніздо сизого голуба в намоклу основу листя, чоловік усе життя долав залежність од власної тіні, ...
 
22 квiтня 21:52В'ячеслав Гук
категорії: новина

В’ячеслав Гук, вірш, «Українська літературна газета», 8(222)

*** Він любив дивитись, як починало світати над морем, де усвідомлення життя живої матерії відбувалося завчасу, завше намагався чути жаль, бути там, де не було людей, та зрозуміти потворність смерті й осягнути життя красу,   де в мертвій душі жила вбога пристрасть завітрених губ, та, що без угаву марнувалася, помалу сходячи нанівець,  колись його тіло вирубав із криги згорьований льодоруб, ...
 
20 квiтня 21:10В'ячеслав Гук
категорії: новина

В’ячеслав Гук, вірш, «Українська літературна газета», 8(222)

*** Час дробить людську пам’ять, і крижаніє небесна вохра, тяжка осіння мідь за вікном, старий сільський будинок і річка у далечині, повноводна, але вже досить змерхла, він постукував кісточками пальців по обідньому столу – угорі закурена за літо лампа прикрашала високу стелю – так на самоті серед сірих полів народжується світанок;   він не мав у душі ні любові, ні ...

 
17 квiтня 22:28В'ячеслав Гук
категорії: новина

В’ячеслав Гук, вірш, «Українська літературна газета», 8(222)

*** Він лежав у палаті лікарні серед таких, як і сам, поранених – стара церква бовваніла в осінній імлі за високими вікнами – і розмірковував над життям, що підвладне смерті і розпаду;   по обіді в лікарню приходила жінка з будинку за пагорбом – в довгій сукні, з волоссям до пліч, з очима, льону повними, молода, зі стражденними тонкими рисами ...
 
15 квiтня 21:47В'ячеслав Гук
категорії: новина

В'ЯЧЕСЛАВ ГУК, ЖУРНАЛ "ДЗВІН", ПОЕЗІЯ, СІЧЕНЬ, 2018

ПІФЕЙ, 2017 Настовбурчене волосся, сховане під капелюхом, комір  нової сорочки муляв шию, як низка нескінченних подій,  де вмирала земля безплідна, він курив і думав, як торік пережив ще одну зиму, розіпнутий на хресті самотини; відчував підшкірний обмін речовин, як піну на вилицях, у вигнанні звичайні речі для нього набули іншого змісту, він упродовж ночі розмірковував, як відповісти на лист, що ...

previosСторінки: 181234...161718next
← Ctrl         Ctrl →