Коментарі

     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
blacksun2000 
Недзельницький Андрій 14 вересня 2010  В'ячеслав Гук: відповідь панові Юрію Андруховичу

взагалі, питання мови - це таке хитре питання, яким люди, які зраивали шапки, "розводили по повній" людей з декількими висшими освітами. Оскільки зараз питання ні мови, ні "Бандера-герой", ні "дві України" не стоїть, і на телебачнні вони всі у ранзі "табу", всі ці люди вже "не при справі", оскільки для них ці питання виключені, і вони навіть в уряді не ставляться. А Андрухович просто в даному історичному моменті був останний, хто схопився за тему, яку "приспалу".
Ну не буде ж він писати налоговий кодекс, чи опікуватись українською енергетикою...



Таким чином, влада вбила двох зайців: відсідкла опозицію, оскільки гучні заяви на підтримку якої висловлювала інтелігенція, якій потрібно потрібно було також "попіаритись", і також відсікла усі кепкування "гуманітаріїв", причому - зберігши можливість наносити "точкові" і навіть силові удари по ним.
Типу:Директора львовского музея-мемориала задержала СБУ
http://news.zn.ua/news/29446

Нова формула "поділяй і владарюй". Отже, взагалі в Україні владі ніщо так не вдавалось добре,як вправно манипулювати гуманітарними питаннями задля збереження себе при владі. І особливо, мабуть, успіхи Партії Регіонів, досівд якої необхідно занести до підручників, на відміну від їх суперників, які програли...подивіться "Арсенал" Довженка, і зрозумієте чому.

а єдина влада над всією Україною зараз - це "Царь-голод"(Выражение из стихотворения Н.А. Некрасова "Железная дорога").

 
 
vyacheslav-guk 
В'ячеслав Гук 9 вересня 2010  В'ячеслав Гук: відповідь панові Юрію Андруховичу

Ще ось що додам.
За радянських часів, може, хто не знає, у Криму можна було і не вивчати українську мову, хоча це була територія тодішньої УРСР: був такий наказ від Міністерства освіти. Тобто батьки писали заяву, в якій ішлося, що їхнє чадо звільнене від занять із української мови та літератури, щоби, бідне, не дай Боже, не перевтомилося. І що найжахливіше – це коли до дверей директорського кабінету вишиковувалась черга батьків, які мали й українські прізвища і були українцями!!! Для мене, тоді ще дитини, це було справжнісіньким шоком. Я не розумів, чому вони обирають найлегший шлях для своїх дітей – у такий жахний спосіб: не знати рідної мови. А потім ті діти бавилися на фізкультурі, потайки курили або пили оковиту, а решта – вчили. Решта – то естонці, кримські татари, росіяни, німці, українці, але ж не всі… Не всі!!!
А тому можливості для вивчення української мови у Криму були якнайповніші і якнайкращі, і не треба тепер із цього робити передвиборчі піари, бо це ганебно, прикро і неприпустимо!!! Про це я можу свідчити у будь-якому суді. І Європейському – теж, якщо це потрібно. Бо я все те бачив на власні очі, через те пройшов сам і є свідком. Просто всі використовували ті можливості на власний розсуд.
А ще: я певний час працював у школі, викладав українську дітям, які щойно приїхали із Узбекистану. Тобто – кримським татарам. Які починали її вчити з «нуля». І НІКОЛИ МЕНІ НЕ СКАЗАЛИ, ЩО ВОНИ НЕ ХОЧУТЬ ТОГО РОБИТИ. ЧУЄТЕ, НІ-КО-ЛИ!!!
Потім, по закінченню школи, вступали до українських відділень університетів, щоби бути вчителями і викладати українську мову в Криму!!!
Ось про це пан Андрухович і не знав, бо не цікавився, як там той Крим живе, як там.
Отож – як там?
І знаєте, я колись хочу поїхати саме до Львова, а не Лемберга!!!