13 квiтня 14:40В'ячеслав Гук
категорії: стаття

В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018

* * * Цигарка дотлівала, й голос стих, і навіть всесвіт став на мить тихішим, це – проростання зерен кам’яних, це – крик пташиний, що на землю падав, – так спогад озивавсь забутим віршем – і бракувало слів сказати правду;   вона дивилась, як він підійшов, ліг на притрушений піском рушник, і слова урвались, ніби справжній шов, він стежив, як ...
 
29 березня 21:22В'ячеслав Гук
категорії: стаття

В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018

*** Річка проклала на осінньому полі синюватий огрублий шов, – тихий день кам’янистою дорогою у безвість назавжди йшов;   слід змальовувати словами втрату, щоб не відчувати її, аби навіки розлучитися з домівкою й чути загоєний плеск води   у ванній кімнаті, де вранці вмивається зраджений землероб, насвистуючи мелодію якоїсь пісні, й рушником витирає лоб,   а по обіді яре сонце ...
 
27 березня 21:12В'ячеслав Гук
категорії: новина

В’ячеслав Гук, із циклу «Церковний дворик», 2018

*** Він пам’ятав, як раптом обривалася нитка розмови, як покійний батько зганяв рябих кіз у велике стадо, як серпень закінчувався – багатий і повнокровний – і дозрілим плодом у нічному саду на землю падав;   там густі чагарі зростали стіною поряд з потоком, а його крижана вода живила коріння дерев убогих, і голуб стежив за тим, що минало, блискучим оком, ...
 
12 сiчня 16:17В'ячеслав Гук
категорії: стаття

В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018

  *** За якихось півроку до смерті батька – він зібрався до нього, хоча того ж таки дня перебував у стані дужого хвилювання і мав такий вигляд, ніби нарешті зробив вирішальний вибір; відчував, що той не впізнав сина: його тіло скорила хвороба, а син сидів мовчки, так і не збагнувши свого жахного стану, тримав батька за руку, поки той не ...
 
8 сiчня 20:22В'ячеслав Гук
категорії: стаття

В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018

***   Це – умисний прообраз невизначеності, це зусилля пам’яті або тимчасовість щодення – виделка в руці, тарілка з їдлом, пронизаний благосним вітром – він обережно вів її за руку піщаною доріжкою поблизу річки – під тінями старих дубів, а згодом згадував той день, бувало, цілодобово, але вже сам;   може, тоді його душа намагалася осягнути безпритульність, ту невлаштованість побуту, ...
 
6 сiчня 16:57В'ячеслав Гук
категорії: стаття

В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018

***   Я добре пам’ятаю вечір шведський, сорочки нової комір, вітер, що гнав у безвість гурт чайок над хвилями, цупкий, поглянь, ця чорно-біла світлина була зроблена на поромі, що тихо долав відстань між берегами емігрантської ріки;   і стиглим зерном рясний піт вибивався на завітренім лобі, надто уважний погляд супроводжував плин спіненої води, час минав непомітно, кров рвучко здійснювала кругообіг, ...
 
3 сiчня 17:06В'ячеслав Гук
категорії: новина

В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018

  Із циклу «Лисиці»   *** Коли зрікалися вічного незграбні тіні птахів – згасле вечірнє небо нагадувало про тлінність, чоловік лежав на споді старого човна, що плив повз дерева, які заступали зорі в німім молінні;   сонна річка ще хлюпала хвилями перед сном та боліла змовкла в чагарнику пташина пісня, мерхлий простір наповнювався живим теплом – в тихій осінній воді ...
Сторінки: 20123...181920next
    Ctrl →