Юлія ГУк (анонімно) ↓
В'ячеслав Гук. ПЛЯЖ У ВЕРЕСНІ
Дана (анонімно) ↓
В’ЯЧЕСЛАВ ГУК. Нові вірші. FRANZ KAFKA IS DEAD
Олена Швець (анонімно) ↓
В'ячеслав Гук. Норвезька письменниця HERBJØRG WASSMO.
Василь (анонімно) ↓
В'ячеслав Гук. Роман "Синдром дитячих спогадів", 2008.
В'ячеслав Гук ↓
В'ячеслав Гук. КРИМСЬКІ ЕЛЕГІЇ. ПОЕЗІЯ
В'ячеслав Гук ↓
В'ячеслав Гук. КРИМСЬКІ ЕЛЕГІЇ. ПОЕЗІЯ - ОБКЛАДИНКА_ГУК_28_03_13_1
В'ячеслав Гук ↓
В'ячеслав Гук. КРИМСЬКІ ЕЛЕГІЇ. ПОЕЗІЯ
В'ячеслав Гук ↓
НОВА УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ В БОЛГАРІЇ
В'ячеслав Гук ↓
В'ячеслав Гук. САКИ. Поезія
Тетяна (анонімно) ↓
В'ячеслав Гук. САКИ. Поезія
ГУҐО СІМБЕРҐ Ти зможеш жити – без душі, без крил, на іподромі – кінь зламає шию, і ниткою – до сліз тебе прошиє все, що збіжить водою, що любив. Так згасне на воді незримий птах у вирі – снів, у дужій круговерті, і так живі – вже не бояться смерті, тому що лишаться у пам’яті, в віках. Так дерево зростає ...
В'ЯЧЕСЛАВ ГУК. ЖУРНАЛ "КИЇВ". ПОЕЗІЯ. ТРАВЕНЬ 2017 СЕРПНЕВИЙ ДЕНЬ У КРИМУ Complete Destruction* It was an icy day. We buried the cat, then took her box and set fire to it in the back yard. Those fleas that escaped earth and fire died by the cold. William Carlos Williams *** Він приходив до неї ввечері, але ніби потрапляв ...
В’ЯЧЕСЛАВ ГУК … почуваю себе чужим, самітним, сиротою між людьми, з якими довелось мені жити тепер – на вигнанню… Осип Турянський, «Поза межами болю» ANNEXATION OF CRIMEA Пливе хвилями самотня чайка, як хиткий човен на фіорді, стрілка припиняє рух – і на серці стає занадто тривожно, порушено правила синтаксису, що стали тепер не в моді, але все ж у цьому ...
В'ячеслав Гук СЕЗОН НА КАТРАНА В КРИМУ I was in his house. His wife carried a tray of coffee… Carolyn Forché Електрика – вимикається – і наче із сухого хижого мерхлого мерехтіння назавше вислизає – пустельне узбережжя, стара парусина, сон, пакгауз, а сіра мертва вода гострим лезом уздовж берега – зрізає крихке каміння, як горло ріжуть слова з ...
*** Старомодний сірий батьків піджак – як згадка про давнє, де білизна розперла бак, і на спинці стільця його тінь, він, імовірно, тут; я взяв землі на полі рівно на один штих, щоб набути себе, щоби біль той завчасно стих і якнайшвидше розсмоктався у погляді поля кут. Незбагненна фактура часу, тебе, ріки, пережиті дні просмоктались вином у думки, і об’єкт ...
