В'ячеслав Гук. ФОТОКАРТКА: ISAAC ROSENBERG

ФОТОКАРТКА: ISAAC ROSENBERG Чорне сукно твого капелюха – уже давно потерлось, замацана пальцями шовкова стрічка лищить так сильно, матерія простору – як паротяг, що захряс у посохлий верес, розтята навпіл тиша часу – розуміти життя – не схильна. Але гнучким і покірним – ніколи не стане єство, бо змоги не матимеш такої, бо – жаско збиті знаки на перехресті, закурені ...

В’ячеслав Гук. Поезія

  КОСТЯНТИН БІБЛ   Я зняв у селі кімнату на зиму, щоби мати час відпочити од міста, розбавити захирілу кров вином, стати нарешті собою, забути минуле, ожити враз – комашка на споді пляшки раділа порожнім дном.   Але був заляпаний кров’ю лейбл на твоїм комірці, ти лежав навзнак, обернений пружно у глиб лісів, усмішка стиха заблукала на твоєму просвітленому лиці, ...

В’ячеслав Гук. Поезія

  *** Волосся поступово перетворюється на дріт, звуки мертвого передмістя – це мастило, мазь, у сухих рівчаках – достигає неквапом глід, на кухні крізь отвір витікає спроквола газ. Вранці мовчки курив, вдихаючи сивий гар, відчуваючи на язику прогірклої слини слиз, а до горла підступав хапливий загиблий жар – і, ніби комір сорочки, мою шию щосили тис. Вже край поля виникло ...