В'ЯЧЕСЛАВ ГУК. НІ КІНЦЯ НІ ПОЧАТКУ НЕ МАЄ ДОБА ВИНОГРОННА...

***

Ні кінця ні початку не має доба виногронна,

халва духмяніла на білій тарілці учора,

і зорі вмивала вода – вереснева, солона,

і в берег вдарявся напівзатоплений човен.

Так солодко-солодко тут після жнив благодатних,

неначе втамовуєш спрагу гірською водою,

і небо ясніє над золотом ліз виноградних

медяником житнім чи динею жовто-рудою.

Тут кожна піщинка нагадає собою минуле,

і в кухлях вино, наче мед молодий, перебродить,

а в тиші кімнат, де ополудень діти заснули, –

тільки годинник заведений пошепки ходить.

Обсиплються грона, засотані сріблом дощинок,

й просохле прання у плетені кошики ляже,

і розсип сухих прохолодних солодких родзинок

на білому обрусі – нам про минуле розкаже.

В’ячеслав Гук, «Кримські елегії», 2013