категорії: блоґ-запис

В'ячеслав Гук. FÖR LÄNGE SEDAN

теґи: Гук, поезія

В’ячеслав Гук, зі збірки «Кримські елегії», 2013.

 

FÖR LÄNGE SEDAN

 

Пароплав губив курс на ріці. Та ріка

текла поміж спадистих берегів,

небо мовчки тримало тривогу гудка,

небо цупко тримало над нами птахів.

 

Я сидів на стільці на тлі білених стін,

капелюха тримаючи в вільних руках,

і подекуди фетр вже потерся на нім, –

наче ранком зимовим – навідліг пропах.

 

Я втомився, замріявся, плакав, мовчав,

як вода, що під льодом притихла, мовчить,

і лищала ріка, ніби лезо брича,

як замацана пальцями стрічка лищить.

 

Горло тис неприємно цупкий комірець,

я сорочку нову, мов на свято, вдягнув,

пливли хмари отарою вогких овець:

я зрікався вини і забув про війну.

 

Я німецьку рекламну газету гортав,

а ріка пливла далі, рубцюючи шрам,

жаль вгризався у душу, і сонце з-за трав,

вкритих інеєм, більше не сходило там.

 

Я в тобі зауважив рвійне море скорбот,

ти на мене крізь відстань років подивись,

ти сказала, що там був загублений порт,

де зустрілися погляди наші колись.

 

Мене ж вабила північ, залишений пляж,

хвиль пінливих хитання, напір, перелив,

наш рятунок од часу і прихисток наш,

навіть дощик, що зранку над пристанню мжив…