В’ячеслав Гук, Крим, Саки, 1989 рік.

***

День догорів – зоставсь в долоні попіл,
і сива ластівка вітає сон волів,
і розтають льодинками у роті
усі почати невимовних слів;

блукають навмання в степу волхви,
й зерно зірок – у решеті небеснім,
і когут вилітає з-під пахви –
ворожка-ніч майструє перевесло;

і не сполохає сльози солодкий сон 
убога тінь на глиняній долівці,
на довгі вії ліг холодний льон
міцного сну, – як діти, дишуть вівці;

тополя височить – ясна, струнка,
струмує мла у небі чорно-синім,
тепло землі – у кухлі молока, –
так затишно, мов у гнізді пташинім;

а на горищі, в павутині сліз,
хитаються руді, блискучі оси,
і тане місяця жовтавий віск –
вже оцвіли пахучі медоноси!

В’ячеслав Гук, Крим, Саки, 1989 р.

(Картина – Григорій Світлицький, «Хата в місячну ніч»,1919).