В'ячеслав Гук: Пам'яті Сільвії Плат

Сільвія Плат

(27 жовтня 1932 – 11 лютого 1963)

В’ячеслав Гук

Пам'яті  Сільвії Плат

Прошито світлом осені кімнати,

Як до сорочки ґудзика пришито,

І ластівку вже важко відшукати

В пустому полі, де зібрали жито.

 Але я відчуваю з кожним разом

Твою присутність – хоч тебе й немає,

І мокрі рушники душили газом

На цій землі, яку назвали раєм.

В високих вікнах – небо почепили,

Ще сохло на мотузці в дворах прання,

І ліфт рвонув униз, як кров із жили, –

 У суміш світла, темряви, кохання…

З очей не спала запрана полуда,

А світло прошивало сукню й тіло,

Висіли сни між ранком і полуднем,

Які від себе ти не відпустила.