категорії: новина

В’ячеслав Гук. Людське життя – повсякчасне, як дощовий потік...

теґи: Гук, Кримський інжир

 

***
        Галині Плюті 
 
Людське життя – повсякчасне, як дощовий потік,
що проривається крізь решето покинутого гнізда,
самотній чоловік не владен стримати гірких сліз,
розтрощені крокви забирає й несе у безвість вода, –
це те, до чого він намагався звикнути, але не звик, –
так хвора кров обіруч щосили хапається за поріз;
 
та в його очах – шмат убогого неба, де лине птах,
в його горлі – крик, а в душі – відчуження і війна, –
так незагойною раною – навідліг кривавить Крим, –
та розранена південна земля – немов вода кам’яна,
де простір – смолою старих сосон ущерть пропах
і гурт диких кіз блукає в горах у мареві крижанім;
 
зимної ночі він був із жінкою – душу долав уплав,
чув, як раз у раз судома пробігала уздовж хребта –
так навесні воскресав під розлогим дощем суходіл,
і товклось у грудях серце, коли пив солоні її вуста,
проте вранці цілковито самотній із ліжка вставав –
і бачив, як уже сивіло волосся і замерзав виднокіл;
 
він узяв досвід покійного батька – пізнавати світ,
однак час триває поти, поки тіло живе і тече ріка,
допоки тяжке зерно лягає в землю рости зі жмень –
так Офелія стискає в руках квіти, зібрані для вінка,
й уважно споглядає в серпневому небі птахів політ,
що перечекали в прохолодній церкві спекотний день.
 
В’ячеслав Гук
Фото: Aleksandar Pasaric

gDChWgkBG8GCvCVI3ouXBbIGbsygeOPHn9y1r6sBBEHipJTYjo